*

Яких вишин сяга людина,
Діла її - які дива!
От тільки вік її тваринний
Щось не по-людському трива


*


Всі досягнення новітні
Вже давно відомі в світі.
Не було лиш прагнення
Звать таке досягненням


*


"Жереб кинуто!" - не виголошуй гучно,
Спочатку перевір, чи кинув влучно


*


Якої б в житті не зазнали ви скрути,
Та відчаю пити не варто отрути

*

Кохання - рiч чи не найкраща в свiтi,
Та тiльки нiде правди дiти:
Злочинцi, шахраї, бандити,
Мабуть, того ж кохання дiти!


*


Поринаємо з життя,
Мов зі скелі, в небуття.
Тільки той, хто плавать вміє,
Звідти виринуть зуміє,
Щоб лишилася нащадкам
Хай не сам - хоч добра згадка


*


Спрямовує доля життя, та одначе
Ми навіть за нею ходити ледачі!


*


В когось доля - жінка роботяща,
В іншого - така, що краще б вбив...
Кожний заслуговує на краще,
Доки протилежне не довів


*


Багатство почуттів, уяви й мови -
Ото і є поезїї основи


*


Сівши з Богом віч-на-віч,
Я б спитав: «У чому річ?
Чом караєш ти безвинних,
Чом забрав від мати сина,
Чом жирують шахраї
Попри злочини свої?...»
«От і дурень, - скаже Біг, -
Якщо сам збагнуть не зміг»


*


Я б на ко́ня залюбки,
Тiльки кiнь той - на дибки.
А чи ж доля не така
В ставленнi до сiдока?


*


Не найкраще спасіння від зливи -
Поринати у море бурхливе.
Та й чекати у моря погоди -
Як зі смерттю дістатится згоди

*

Вологи благають засмучені квіти,
А сонце палає, і хмарки нема,
І мають вони позавчасно згоріти...
Отак і з людиною часто бува


*

Як добре, що життя нам не дається двічі,
Бо другим разом ще не так скалічить!

*

Невідомий Автор. Псалом 136

Своєвільний переклад з древньоєврейської

Над річками в Вавілоні
Там сиділи ми й ридали,
Споминаючи Сіон,

Де жили ми любо-тихо
Тільки скоїлося лихо,
Що потрапили в полон.

Вороги з нас глузували,
Ще й пісень від нас жадали,
Й гвалтували наших жон.

Та співати у кайданах -
То ідея вкрай погана:
З рота йде лише прокльон.

Най язик мій оніміє,
Най рука моя зомліє,
Най зіткнусь з єдомцем злим,

Най останнім гадом буду,
Якщо тебе я забуду,
Мій святий Єрусалим!

Навіжені єдомляни!
Вам іще Господь пом'яне,
Що звели його на дим!

Руйнували-гвалтували
І пощади не давали
Ні старим, а ні малим.

Тож за все, що спричинила,
За доми, які спалила,
Долю скривдивши мою,

Вавілоня дівка клята,
Візьму твої немовлята
Та об скелю розіб'ю!

Най вона тепер ридає,
Я ж бо пісню заспіваю
В ріднім жаданім краю!

- - - - - - - - -

Аналізуючи цей 33-рядковий шедевр, неможливо уникнути якогось містичного відчуття, що в українській абетці теж 33 літери!

В першому терцеті відсутня рима - данина першоджерелу.

В терцині "Навіжені єдомляни/Вам іще Господь пом'яне/Що звели його на дим"
" його" - то не Господь, а Єрусалим з попереднього терцету. Саме так, як в першоджерелі, де "серед нього" - не серед Сіону, а серед Вавілону з попередніх рядків


*

В кар'єрі й каліка високо сягає.
Це - якщо на голову він шкультигає

*

Здається, все ж таки, мені,
Що більш за "так" вживають "ні".
Та от коли кінець дорозі,
Сказати смерті: "Ні!" не в змозі

*

Життя, яке воно не є,
Чудове. Якщо не моє

*

 До виходу у світ "Гномів та велетнів"

Навряд чи гнома здатна гнома
перетворить на велетня. Але,
торкаючи за підсвідоме,
поменшує у гномах зле

*

Створив людину може що й Пан Біг,
Та от зробить людиною не встиг!

*

Це розуміє майже всяк:
"Що" значно важливіш за "як".
Та якщо "як" ігнорувати,
Не будуть вас поетом звати

*

Де легше сподівання вбити?
У спробі дещо дурню пояснити

*

Є люди, що достатньо й разу,
Щоб глянувши, відчуть відразу

*

В людей і розум є, і м'язи.
От тільки рідко, аби разом

*

Щоб гаять час, чи є він, чи немає,
Для цього його завжди вистачає

*

Власну думку треба мати,
Аби знать, що не казати

*

Хвилюються люди, хвилюється море…
А морю навіщо, яке в нього горе?

*

Душа у рабстві у шлунка?
То, може, не у всіх така?

*

Не всім таланить мать талант.
Та успіху не він гарант

*

Дітям-квіточкам своїм завдяки
Часом сивіють батьки-будяки

*

Можна з «пробачте!» вбивати
Й милостиво грабувати

*

В Росії можна власну думку мати -
От висловиш - тоді уже й за грати

*

Спинити час здається неможливим,
Та можна згаяти й при тому буть щасливим

*

У кожного в середині є нички,
Де сховані дурні бажання й звички

*

Живи у згоді із собою, й буде гарно,
Бо сперечатися із дурнем – марно

*

Один із парадоксів, ще й яких!
Нелюдяність – із якостей людських

*

І мудреці в кінці кінців
Вже не такі і мудреці

*

Хоча й належать тілу одному,
Із головою у шлунка складні відносини.
Йому проблеми робить, і тому
Її насилу переносить він

*

Минає час то в гомоні, то в тиші
Й вичавлює людей із звичної їм ніші

*

Життя

Баланс глибин з підступністю мілин,
Єднання душ і тіл,
Високих помислів людини
Й низьких людини тої ж діл

*

Чую запах грибний, але дещо не те.
То чи не атомний гриб десь росте?

*

В природи вирок є один - до страти,
От як - тут вибір вже багатий

* 

Як коротко не пишеш, та в життя
Іще коротший шлях до небуття

*

Добро буває не добріш від зла,
Як лізе не в свої діла

Людина

Довершеніш нема створіння в світі.
А чим же створюють його? – затисніть вуха дітям!

*

До справ чужих хоч хтось колись приб’є
Табличку з написом: „Не лізь, бо вб’є!”

*

Бува, що розмірковую я сумно:
По совісті повестись, чи розумно?

*

Народу мудрості прославленої втрату

Побачиш, як стає народ електоратом

*

Бог – пейзажист, яких не так багато.

А от з портретами у ньго слабкувато

*

Від бажання до здійснення
Шлях, прокладений натхненням.

Від здійснення до визнання
Шлях, зруйнований стражданням

*

Тягає кожний, якщо не ледаший,
Двоїх експертів з долі на собі.

Підкаже Оптиміст, що буде краще.
А Песиміст уточнить: "Не тобі"

*

Щоб у житті хоч чо́гось досягти,
Потрібні розум, випадок й не буть ледащим.

Хоча, без розуму, можливо, буде краще
І шлях рівніший до мети

*

У кожного знайде́ться, чим гордитись.
Скажимо, записать собі в актив,

Що взагалі припало народитись,
Коли стільким - піти в презерватив

*

Якого кольору би не було лайно,
Огидний запах в нього все одно.

То ось чому, кажу із серцем чистим,
І не расист я

*

Звичок дурних кріпаки
Гублять себе залюбки

*

Теперішнє з минулим на пару
Дають майбутньому жару

*

Є в більшості й меншості певна однакість:
Більшість – це кількість, та й меншість – не якість

*

Що віщує астроло́г,
Мав би знати тільки Бог,

Та навряд чи дурнуватим
Став свій задум відкривати

*

Грішки у людини простої,
Гріхи тільки обрані коять

*

Непізнаного в світі ще до біса,
А перед чимось ще й висить завіса

*

Як постаріємо, то вже ховаєм в скрині,
Що ще не зроблене, та вряд чи зробим нині

*

Сподіватися марно, боюся, що пізно чи рано
Євреї з арабами здружаться, з розумом - росіяни

*

Правлять світом ООН чи масони?
Ні. Лиш жаді́бність людська й забобони

*

Стереотип «Смачне шкідливе»
Вважаю ствердженням брехливим.

Не прислуховуюсь до нього
І всім бажаю нам «Смачного!»

*

Життя ми робимо із того, що в нас є.
Як сво́го мало – візьмем не своє

*

Скоріш за мрії та за добрі побажання
Збуваються передчуття погані

*

Що великі казали, те учнями
Перекривлене та перекручене

*

Відчути атмосферний тиск в нас вміння
Лиш в атмосфері непорозуміння

*

Із мавпи довгий час походила людина,
Та мить - й людина вже звернулась на тварину

*

Не завжди роблять зло свідомо.
Ще й внесок намірів благих вагомий

*

Про що би нам не мріялось,
Чого би не бажалось,
Та часом щось розвіялось
А щось життям зламалось

*

У житті буває чудно,
Гидко, гарно і паскудно…
Не знайде́ш на все слова!
Ба́жаного не бува…

*

Вдень, і ввечері, і вранці
Нам життя псують поганці.

І нема перепочинку
Ані слову їх, ні вчинку

*

Чужої мудрості з книжок п’ючи настій,
Не знайдеш істини ні в тій ані в отій.
Мабуть, в якійсь ховається вона,
Та шафа книжна надто вже повна

*

Шантажистів, буває, вбивають.
Тільки інших це щось не лякає.

Так що кинуть сволотну роботу
Не з'являється щось в них охоти

*

Життя шляхи – як той експрес.
Теж жодної зупинки без

*

Властиво і славетним та великим
То словом вразити, а то й діянням диким

*

Не тягнись за кращим,
Досить і як треба:
Не застрягнеш в хащах
Замість зне́стись в небо!

*

 *
Яких вишин сяга людина,
Діла її - які дива!

От тільки вік її тваринний
Щось не по-людському трива


*

Всі досягнення новітні
Вже давно відомі в світі.

Не було лиш прагнення
Звать таке досягненням

*

В світі щастя такого нема,
Щоб давалося нам задарма,

Але можна такеє знайти,
Що платитиме хтось, а не ти

*

Вбиває час і винних, і невинних,
Й тече собі, байдужий і неспинний

*

Народ свій уряд може полюбля́ть,
Якщо мізки в народі міцно сплять

*

Промови, виступи й усі подібні речі,
Як не нудні, то просто недоречні

*
Вигнання з раю

Створивши, вигнав, вклавши нам в пакунок
Не все, що можем визнать за дарунок

*

Гидь, що в світі коїться,
Гидь, що в світі діється,
Може, й заспокоїться,
Та вислід не розвіється

*

Життя – як тая криптограма.
Що ж, розшифровуєм упрямо.
Та щоб усе в ній зрозуміти,
Потрібно, мабуть, вічно жити

*

Перегортаючи життя сторінки,
Ми бачимо сліди

То подруги, то вже старої жінки,
Й себе того, що зник бозна куди

*

Щось вічний сон якийсь безчоловічний
І забирає все, що радує чи звичне

*

Хмарне небо, настрій хмарний.
Добре, що коньяк хоч гарний.

От іще б до коньяку
Гарну вістку хоч яку!

Тіні минулого

Минуле – нинішнього тінь, та тіні
І власні має. І лізуть ззвідти в нині
 
*

Рідко стрінете такого,
В кого з радощів нічого.

А такого, щоб без бід,
Навіть і шукать не слід

*

Чого в життя хода така стрімка?
Чи то воно від нас втіка?
*

Нічого не буває без причини,
Окрім безглуздих витівок людини

*

Що в нас варте чиєїсь уваги?
Заздрісному – переваги,
А недоліки та вади -
Цьому вже зловтішний радий

*

Щоб зробить з людей останки,
Є гармати, кулі, танки…

А от щоб зробить людину,
Інструмент в людей єдиний

*

Думки

Хоч ховай у скрині
Злісні під невинні,
Фахівець із обшуку
Не піддасться ошуку

*

Надія в мене слабувата,
Що поумніє руська вата.

Бо там мозок настільки ссохлий,
Що розум втиснуть – номер дохлий

В Росії (віріант)

Той, хто власну думку має,
Ще й висловлювать бажає,

Тих чекає врешті-решт
Чи то штраф, чи то арешт

*

Навіщо сперечатись? Марно ждати,
Що вдасться вас комусь переконати

*

Як стаємо вже старенькі,
То нові в нас витребеньки.

Хай відказують вже ноги,
В язика не менше змоги

Ностальгія по СССР

Теплий в хліві закуток,
Вчасний варева ковток,
Тин міцний, аби не збіг
Й інше щось побачить зміг

*

Є в житті і щось хороше –
Як немає тільки грошей.
От з нестачею ума
Позики шукать дарма

*

У муках творчості збереш думки літаючі,
А потім мучиться вже хтось, це все читаючи

*

В голови постійне діло:
Що там тілу закортіло?

*

Дивлячись зсередини на себе,
Не печінку бачиш, бачиш душу.

І, на жаль, таке сказати мушу:
Щось не зовсім-то така, як треба

*

Пропозиція

Вважати днем народження людини,
Як людяний уперш зчинила вчинок

*

    «Спинися, мить, яка же ти чудова!» (Гете)

«Спинися, мить!», - благаєш, та дарма.
Як спиниться – то те́бе вже нема!

*

Не зупиняйтесь на досягнутому,
Бо почнуть вас з нього стягувати

*

У людини для людини
Завжди знайдеться причина
Й маса засобів, щоб вбити.
І один лиш – народити

*

Дотумкав не одразу я,
А все ж дійшов до висновку:
Життя – річ з одноразових,
Використав та викинув

*

Понятливість змагає розуміння,
З його нудними «нащо?» і «чому?».

Свого дося́гти має більше вміння,
Використовуючи «скільки?» і «кому?»

*

Думки

Приходять до нас непрошені,
Сумнівами запорошені

*

«За праведне життя, як праведнику й лічить,
Ти матимеш в раю удвічі».

«Ой, лишенько! Удвічі – отакого?!
Та краще вже – в аду, ніж жах оцей ізнову»

*

Той, хто хоче вийти в люди,
Значить, мавпою сперш буде

*

Мати хоч яку би втіху
В час, коли нам не до сміху.

Тільки посмішка крива
Кривить рота нам бува…

*

Доповідач

Слів з голови нестримна теча.
Як може буть, коли там порожнеча?!

*

Де юність, молодість, куди подіті?
Ба навіть спогади – і ті вже майже вбиті

*

Чого в життя хода така стрімка?
Чи то воно від нас втіка?

*

Не співайте Господу хвалу.
Нагороджує Він тільки за хулу.

Як мені не вірите на слово,
Можете спитати у Іова

*

Розумних вдосталь. Мало місць.
І сяде той, хто інших з’їсть.

Тому, хоч любо, хоч не любо,
Точити треба не мізки, а зуби

*

Є такі, що можуть з’їсти
Більше, ніж шлунок їх вмістить

*

Переконання, щоб завжди були здорові,
Міняйте, встаючи, вечірні на ранкові

*

Ворог першу забирає
Хату в того, чия з краю

*

Досягнути бажаючи чо́гось,
Хоч про себе клянемо та злимось,
Маєм гнути спину на ко́гось,
Або – перед кимось

*

Щодо нечисті і лайна,
Їх і в кращі часи сповна.

От в часи бурхливі та мутні
На поверхні вони лиш чутні

*

Росія

1

За кількістю населення тупого
Росія перевершує будь-кого

2

Чудернацької дивноти
Не збагне і геометр:
Стільки круглих ідіотів
На квадратний кілометр!

*

Баланс життя

Чи відносити це до прибутку,
Що до смерті дістались не хутко,
І на довгому нашім шляху
Назбирали усяку труху?

*

Хай доля роздає й погані карти,
Та піддаватись відчаю не варто.

Я впевнений, що в кожного із нас
Знайдеться в рукаві тузів запас

*

            «Коли я їм, я глух і нім» Народ

Намазавши видовища на хліб,
Народ глухий, німий та ще й осліп

На головну   У початок