| 
Sua cuique sunt vitia.
У кожного свої недоліки.
Є в кожного недоліки і вади,
Та дехто оберта їх на принади.
Festina lente.
Поспішай повільно.
Казали римляни: «Повільно поспішай».
А може краще - «Зовсім не рушай»?
Sic transit gloria mundi.
Так минає земна
слава.
Життя – хоч смачна, та отруєна страва.
Sic transit усе, не одна лише слава.
Timeo danaos et dona ferentes.
Бійся данайців, хоча б і з дарами.
Данайця з дарунком боятись не треба.
Жахайся бажаючих чогось від тебе!
Memento mori.
Пам”ятай про
смерть.
Навіщо згадувать про справи ще майбутні?
Гірш те, що ми для смерті незабутні.
Bis dat qui cito dat.
Вдвічи дає той,
хто дає швидко.
Сенс нині мудрість сучасніша має:
Втричі бере той, хто швидше хапає.
Errare humanum est.
Людині властиво
помилятись.
Якби ще виправлять було властиво!
А так – нічого, сказано красиво.
Dum spiro spero.
Доки дихаю –
сподіваюсь.
Сподівань багато маю,
Та не дихаю – зітхаю.
Veni, vidi, vici.
(із звичок Юлія
Цезаря)
Прийшов, побачив, переміг -
Є в кожного свій Цезар проміж ніг.
Homo homini lupus est.
Людина людині
вовк.
Людського обмаль в людей, натомість
Гомо гомину люпусом їсть.
Hominem quarero.
Шукаю людину
„Hominem quarero”, - казав Діоген.
І де та людина? Ще й досі ген-ген!
Ira facit poetam.
Гнів робить
поетом.
Ira facit poetam? Частіше бува,
Що у гніві втрачаєш і глузд, і слова
Lux in fenebris.
Світло у темряві.
В мороку мозку блукають думки...
Lux in fenebris? Ні – згаслі зірки
Natura abhorret vacuum.
Природа не терпить
порожнечі.
Мені, як природі, гидка порожнеча
Голів, де до інших людей ворожнеча
Nil agere delectat.
Нічого не
робити приємно.
Зітхнеш, коли витратиш сили даремно:
„Нічого не зробиш!” – хіба це приємно?
Fortuna caeca est.
Доля сліпа.
Що доля сліпа, то казки і брехня.
Знайде мерзотника не навмання.
Repetit deus nocentem.
Бог винного
знайде.
Від Божого гніву ніщо не врятує.
Щоб винного знайти, безвинних катує
Sic erat in fatis.
Так записано в
книзі долі.
Sic erat in fatis. Всі вміють читати
В тій книзі, де вписані скрути та втрати
Temporis filia veritas.
Істина – дочка
часу.
Чи істинне життя моє, чи ні,
Підкаже час. Хоча вже й не мені
Est quaedam flere voluptas.
У сльозах є
щось від насолоди.
Така, мабуть, людська природа:
Що комусь - сльози, комусь – насолода
Potius sero quam nonquam.
Краще пізно,
ніж ніколи.
Гірше – спритне, а краще – кволе.
Прийде пізно, а то й ніколи
De mortuis aut bene, aut nihil.
Про мертвого
або хороше, або нічого.
Важко сказати про мертвих погане,
Надто вже їхнє буття бездоганне
Fronti nulla fides.
Зовнішності не
довіряй.
Така у нутрощах людей любов збрехати,
Що тільки зовнішності й можна довіряти
|
